Правові аспекти фізичного та психологічного примусу

Сьогодні частина території України стала, на жаль, окупованою. Мирне населення, що з різних причин вимушене було лишитися на непідконтрольних країні територіях, зіштовхнулося з безліччю проблем: від гуманітарних до тяжких психологічних та навіть кримінальних. Люди стали заручниками війни. Тож, вкрай важливо бути обізнаним в ситуації, коли на особу здійснюють фізичний або психологічний тиск окупаційні війська. Нормами статті 40 Кримінального кодексу України визначено, що не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного або психологічного  примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

У цій статті під фізичним примусом розуміють протиправне застосування до особи фізичної сили  або нанесення тілесних ушкоджень чи введення в організм різноманітних препаратів тощо з метою примусити її вчинити злочин (наприклад, не перешкоджати проникненню у адміністративну будівлю, видати компрометуючу інформацію тощо). Непереборним визнається такий фізичний примус, при якому особа цілком позбавлена можливості керувати своїми діями (бездіяльністю).

Психічний примус — це погроза застосування до особи фізичного насильства або заподіяння шкоди її майну із метою схилити до скоєння злочину. Слід зазначити, що особа під психологічним примусом не позбавлена повністю волі, тож питання про кримінальну відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам вирішується за правилами ст. 39 Кримінального кодексу України, тобто залежно від того, чи викликав зазначений примус стан крайньої необхідності і якщо викликав, то чи було допущено або не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Підвищуємо рівень своєї правової культури та захищаємо свої права.